Кроликів акселератів вирощує тернополянин Олег Мулик в селі Мислова Волочиського району, що на Хмельниччині. Справа ця чоловікові дуже подобається. Ще б пак, почавши з п’яти кроликів, за рік він виростив 320. Причому коштує один вухань близько 100 у. о.

 За огорожею з бляхи від дороги нічого не видно.

 Щоб кролики не лякалися, ми ферму заховали від шуму, - каже чоловік. –Вибирали місце подалі від машин і людей.

 Олег Мулик зупинився біля воріт, дістає мобільник. Браму відчиняє напарник Олега – Дмитро Малащук.

 За воротами ми побачили дві старі глиняні хати. Трішки поодаль зберігають накрите плівкою сіно. А за хатами розміщені схожі на величезні вулики клітки з кроликами. Господарі це все називають міні-фермою.

 Люблю вранці стати посередині господарки і дивитися, що роблять мої акселератики, - каже Олег. – У них все як у людей. Увесь час чимось зайняті. Один їсть, інший вмивається, третій – заглядає, що робить сусід…

 Чоловік підходить до ”хатинки”, з якої визирає білий червоноокий 7-кілограмовий кріль. Той, побачивши господаря, пробігає коло по клітці. Потім слухняно стрибає в корзину, яку підніс до дверцят Олег. А коли кошик опиняється на траві, кріль починає обнюхувати високі зелені стебла і жувати їх.

 Бо-о-одік, що робиш, не можна, - чоловік просто висмикнув стеблину в альбіноса.

 Фермер пояснив, що свіжу траву кролям не дає, оскільки там можуть бути комахи та їхні личинки. А вони нерідко спричиняють розлади травлення у вуханів, адже тварини не щеплені. Своїх "акселератів" Олег годує лише сіном і комбікормом.

 Тільки 8 березня ми зробили виняток – кролиць привітали морквою, - додає Дмитро. – А так – ні-ні. Навіть нашого улюбленця Хазяїна не балуємо, - чоловік показує рукою в бік величезного кроля світло-сірого кольору. - Нам його привезли аж із Словенії. Він жодній самці ще не відмовив. Інші самці перед спарюванням граються з кролихами, спочатку бояться підійти, звикають якийсь час одне до одного. А Хазяїн – профі. Заходить у клітку і відразу "хрюкає" від задоволення, а потім кілька секунд – і справа зроблена.

 Чотирьох запліднених самок торік на ферму привезли аж із Санки-Петербургу. А зараз на господарці вже 320 кроликів. Зрештою, за такий бізнес хлопці вирішили взятися серйозно, незважаючи на те, що ідея розводити кроликів спочатку розсмішила всіх. Навіть батьки Олега не розуміли, чому син, здобувши освіту юриста, вирішив податися в сільське господарство.

 А почалося все із жарту. Минулого року Дмитро розповів Олегу анекдот, як «Мерседес” нового українця стукнув "Запорожець". І власник "горбатого" запропонував компенсувати ремонт грошима, які він отримував від розведення кроликів. Тоді Дмитро ще й пожартував, чи не слабо їм також вуханями зайнятися. Однак Олег замислився над цим серйозно. І в Інтернеті знайшов інформацію про селекціонера із Санки-Петербурга Ігора Михайлова. Той домігся, щоб звичайний кролик швидше набирав вагу. До чотиримісячного віку його тварини мали 4,5-5 кг живої ваги, і їх віддавали на забій. Крім того їхнє м’ясо було екологічно чистим.

Відтак ціна на кролів, яких вирощують на фермі, вища – 45-50 грн. за один кг м’яса. А за цілого кролика майже 100у.о.

 До кошика з альбіносом підійшов Дмитро і забрав його до самки. Сказав, що сьогодні вже майже все, що треба, зробив. Залишилося полагодити одну клітку.

 У міні-ферму якось потрапила одна миша. А одна із самок, яких ми привезли з Петербургу, саме чекала окролу. Кролиха так злякалася, що мала мертвих кролят, - згадує Олег.

 Зараз у фермерів 33 міні-ферми- "вулики". Клітки-хатинки для кролів за спеціальною схемою робить тернопільський столяр. Кожна обійшлася у 500 у. о. Підлога в клітках, як ми бачили, схожа на решітку. Залишки їжі та екскременти падають через шпарини між дерев’яними дощечками у спеціальну шахту. А звідти – у тазики. Тому від кролів не чути "запаху". До кожної кролячої хатинки підвели електрику, щоб узимку підігрівати вуханям воду для пиття.

 Нині Бодік впорався не гірше Хазяїна, - Дмитро повернув білого альбіноса до його клітки, і той відразу зробив звичне коло. – Справжній "мужик”.